Підземний пляж

квартири кришаться під вибухами

як трухляві пні.

автівки згорають немов тополиний пух.

тиша здувається

і лопаються бетонні бульбашки.

біженці сидять і лежать на матрацах та карематах

всередині метрополітену.

підземний пляж.

а зовні бухають хвилі.

ніхто не хоче вийти у вертикальне море смерті,

викупатися поглядом, обличчям

зануритися у небо міста.

ну ні. краще хвороблива засмага від ламп.

а кожен вибух забирає чиєсь життя –

чорний лелека, схожий на птеродактиля,

змащений соляркою.